Єврейська галаха для християн в Діяннях 15, 20 або як р. Гілель потрапив на Єрусалимський собор.

 Присвячується народу України, зупиняючому навалу темряви яка йде з півночі

 

У книзі Діянь апостолів (מעשי השליחים) розділ 15 ми знайомимося з подіями Єрусалимського собору послідовників Машиаха, на якому розглядалося ключове на той момент питання – що робити з віруючими з інших народів. На сьогоднішній день дана тема начебто втратила будь-яку актуальність, оскільки, як вважається, вже все всім зрозуміло і всі крапки над і в цьому питанні розставлені.

Звичайно автор так зовсім не вважає. Щоб продемонструвати це, торкнемося лише деяких моментів, з тої великої дискусії, яка могла б виникнути.

Результатом палких суперечок між шліхим (апостоли), які ми можемо собі тільки уявити, стала постанова першого собору у вічному місті Єрушалаїмі. Читаємо її в 15 розділі 20 вірші Діянь:

“ а написать им, чтобы они воздерживались от оскверненного идолами, от блуда, удавленины и крови, и чтобы не делали другим того, чего не хотят себе.”.

Спеціально наводжу тут Синоїдальний переклад, котрий зроблений взагалі то з Textus Reсeptus. Але в цьому випадку його можна вважати унікальною склейкою т.з. Олександрійського та Західного варіанта текстів. В останньому, відсутня заборона задушенини (удавленины), але водночас додана остання фраза – “…щоб не робили іншим…”, якої немає в Олександрійському варіанті (як і в більшості сучасних текстів книги Діянь, виданих іншими мовами, в тому числі в українському перекладі Огієнка)

Для тих хто цікавиться, що таке Олександрійський, Западний тип тексту, або Textus Receptus зайдіть за посиланням – сюди

Примітно те, що Західний варіант, котрий несе в собі анти-єврейські мотиви, досить передбачувано видаляє явну галахічну складову “удавленина”. Одночасно кумедно те, що додана фраза майже скопійована з відомого висловлювання рабі Гілеля до язичника, котрий бажав дізнатися про весь сенс Тори в одному короткому реченні (поки він стоїть на одній нозі). Складається враження, що укладачі Західного варіанта тим самим недвозначно натякали, що це в принципі все, що треба знати про Тору неєврею, який пішов за єврейським Машиахом.

Зупинимося на слові “задушенина” (удавленина), яке ми при всьому бажанні не можемо знайти в текстах Танаха. Більшість провідних коментаторів Біблії (християнських природно) виходячи з контексту приходять до висновку, що в даному випадку йдеться про неправильний, з погляду Тори, забій тварини. тобто такий, при якому не здійснюється пролиття крові.

Дійсно, якщо брати до уваги випадок, коли тварина вбивається шляхом удушення, то пролиття крові не здійснюється, тут важко сперичатись. Але чи був подібний стиль забою тварин розповсюджений серед народів? Чи може була така вишукана “кулінарна” практика? Досить достовірно можна сказати, що ні. Окремі згадки, в якихось грецьких джерелах, на які іноді посилаються, аж ніяк не можуть служити підставою до того, щоб Єрусалимський собор займався таким рідкісним, окремим випадком.

У той же час відсилання прихильників на заповіді законів Моше з письмової Тори є слабкою підставою “галахічної” версії, оскільки ніде ми не зустрічаємо навіть натяку на якесь придушення. Про це говорить частина християнських коментаторів, приходячи до висновку, що, можливо, варто приймати як автентичний саме Західний варіант, де слово задушенина відсутнє. При цьому весь список постанов собору вони пропонують розглядати лише в моральному аспекті – не осквернятися ідолами, не чинити прилюб і не проливати крові, тобто не вбивати.

Як бачимо, що одна, що інша думка досить проблематичні. Тому чому б не спробувати піти простим (хоча не всім він здається простим) шляхом. Оскільки йдеться про правила забою тварин, подивимося, що про це говорить Мішна.

Як відомо, темою шхіти (שחיטה) – правильного забою тварин для вживання м’яса в їжу, переважно займається трактат Мішни Хулін (חולין) та відповідний йому трактат Талмуда (Гмари). Можливо десь там, у голубині запорошених пилом томів єврейської мудрості ми знайдемо відповіді на поставлені запитання?

Ну про глибину запорошених томів це був жарт, оскільки розкривши буквально перший розділ Мішни Хулін у другій галасі ми читаємо:

הַשּׁוֹחֵט בְּמַגַּל יָד, בְּצוֹר, וּבְקָנֶה, שְׁחִיטָתוֹ כְשֵׁרָה. הַכֹּל שׁוֹחֲטִין וּלְעוֹלָם שׁוֹחֲטִין, וּבַכֹּל שׁוֹחֲטִין, חוּץ מִמַּגַּל קָצִיר, וְהַמְּגֵרָה, וְהַשִּׁנַּיִם, וְהַצִּפֹּרֶן, מִפְּנֵי שֶׁהֵן חוֹנְקִין. הַשּׁוֹחֵט בְּמַגַּל קָצִיר בְּדֶרֶךְ הֲלִיכָתָהּ, בֵּית שַׁמַּאי פּוֹסְלִין, וּבֵית הִלֵּל מַכְשִׁירִין. וְאִם הֶחֱלִיקוּ שִׁנֶּיהָ, הֲרֵי הִיא כְסַכִּין

Для наочності наведемо текст Діянь 15,20 у перекладі на іврит Іцхака Залкінсона:

כִּי אִם־כָּתֹב לָהֶם אֲשֶׁר יִבָּדְלוּ מִשִּׁקּוּצֵי הָאֱלִילִים וּמִן־נִאֻפִים וּמִן־הַנֶּחֱנָק וּמִן־הַדָּם׃

Як бачимо і в тексті Мішни і в Діяннях є слова, виділені червоним, що мають один і той самий корінь – חנק (ханак), який має однозначний переклад – душити, задушувати.

Переклад же Мішни, з поясненнями, звучить так: “Якщо хтось ріже (шохет) тварину гладкою стороною ручного серпа, або загостреним кременем, або тростиною, розрізаною вздовж та загостреною, то це вважається дійсним (кошер). Будь-яке забійне забивати можна завжди, і забивати можна будь-яким різальним предметом, за винятком зазубреної сторони серпа для збирання врожаю, пили, зубів тварини, прикріплених до її щелепної кості, і нігтя, бо вони зубчасті і, отже, будуть душити (חונקיןхонкін) тварину, а не перерізати її дихальне горло та стравохід, як треба. У разі того, хто забиває тварину серпом для збирання врожаю, який має зазубрини, а його зуби значно нахилені в одному напрямку, у напрямку вперед, де зазубрини не розривають тіло, Бейт-Шамай вважає забій недійсним, а Бейт-Гілель вважати дійсним. І вони обидва згодні з тим, що якби вони згладили його зазубрині, щоб вони не рвали тіло, його галахічний статус подібний до статусу ножа, і їм можна було забивати”.

Не знаю як вам, а мені особисто прикро… Якось все легко виходить і не треба годинами сидіти в бібліотеці займаючись пошуком розгадки…

Вибачте за лірику і налаштуємося на серйозний лад. Отже, що ми бачимо з Мішни у першому приближенні. В основі кошерного забою тварин лежить не просто правило перерізати трахею та стравохід (вибачте за грубість), але робити це за відповідними правилами та відповідними інструментами. Результатом шхіти можуть бути 2 варіанти – кошерний забій та задушена тварина, хоча зі сторони їх можна не відрізнити – в обох кров майже вилилася на землю.

Подальше вивчення трактату дозволяє нам побачити деталізацію всіх моментів кошерної шхіти і, зокрема, двох типів неправильного забою – виривання עקור (акор) та проколювання נחור (нахор), що призводять до удушення. Перший відбувається при вириванні органів горла, наприклад тим самим ножем (серпом) із зазубринами чи неправильними діями шойхету (різника). Інший випадок трапляється, коли гострим предметом просто проколюють, а не розрізають трахею тварини.

Весь трактат Хулін ми розбирати природно не будемо, зафіксуємо лише те, що задушене (удавленина) це суто галахічне поняття, а зовсім не задушене у прямому значенні цього слова або вбите без проливання крові. На основі цього фундаментального визначення по суті і будується вся решта досить розгалуженої галахі шхіти. До речі сам трактат мішни Хулін є досить об’ємним, у ньому 12 розділів, а в Гмарі (Талмуді) 142 сторінки, що зайвий раз говорить наскільки ця непроста справа – кошерний забій тварин.

Нож для кошерной шхиті

Ніж для шхіти (халаф – חלף) має дуже якісну, майже як бритва, заточку. Відсутні мінімальни зазубрени на ріжучій кромці

Отже Мішна, розкривши нам маленьку таємницю слова “удавленина” однозначно дає зрозуміти, що неєвреям, які увірували в Машиаха, пропонувалося у питаннях вживання м’яса слідувати не просто Торі, а тим галахічним правилам, які розробили покоління рабинів на той час. А нагадаю, що Мішна, це якраз той розділ усної Тори, який вже існував на момент першої появи Машиаха Ешуа на землі Ізраїлю. І це красномовно підкреслюється уривком, що цитується нами, де згадується дискусія шкіл Шамая і Гілеля, що існували до  т. з. нового зчислення (до народження Христа).

Самостійно забити тварину, щоб вона не потрапила до категорії נחנק (нехенак) – задушена, не маючи відповідної підготовки, інструментів та досвіду майже неможливо. Тому є всі підстави припустити, що віруючим у Машиха та Б-га Ізраїлю неєвреям, пропонувалося вживати в їжу м’ясо тих тварин, які були зарізані за всіма правилами кашрута, що існував на той момент. Іншими словами купувати його у єврейських фахівців – шойхетів, м’ясників, у кошерному магазині, як сказали би зараз. Або ж віддавати їм тварину на шхіту.

Завдання, яке вирішували євреї першої кеhіли (еклесії), полягало в тому, щоб визначити в якому статусі повинні знаходитися віруючі з народів, які приєдналися до них. І якщо максимально спростити суперечку, то на соборі зіткнулися дві точки зору.

Одна з них, досить радикальна, звучатиме приблизно так. Якщо язичник прийнявши Машиаха Ізраїлю, увірував у Б-га Ізраїлю, це можна вже зараз вважати фактично входженням у кеhілат Ісраель або іншими словами проходженням гіюру. А отже слідом за цим повинен негайно проходити обряд брит-міла (заповіт обрізання) та прийняття на собе тягаря всіх галахічних норм і вимог. Інакше кажучи, ставати гер цедек (גר צדק) – праведним гером.

Друга думка полягала в тому, що прийнявший Машиаха неєврей, повинен знаходитися в середовищі Ізраїлю в так званому статусі гер тошав (גר תושב), так би мовити “прибульця”, тобто людини що не порушує явно і не йде на конфронтацію з основоположними принципами Тори, але й не приймає на себе всього переліку міцвот.

Щодо гер тошав (גר תושב) серед мудреців Талмуда існували різні уяви і з основними з них можна познайомитися в тр. Авода Зара 64б. Відповідно до думки р. Меіра (учень р. Аківи) гер тошав це той, хто в присутності трьох праведних (авторитетних) євреїв зрікся авода зара – служіння ідолам. Інші мудреці висловлюються, що гер тошав – це той хто прийняв на себе лише 7 заповідей бней Ноах.

Однак частина хазаль (мудреці Талмуда) вважали, що це неєврей, який прийняв на себе всі міцвот за винятком однієї – вживання в їжу невела (נבלה) – м’яса тварин забитих не шляхом кошерної шхіти. До речі, задушене – нехенак (נחנק) так само відноситься до більш широкої категорії невела (נבלה), яка в перекладі означає просто труп тварини.

Як бачимо, багато з цього корелюється зі списком обмежень Дій 15, 20, і зокрема щодо вживання м’яса. Цікавим є висловлювання р. Йеhошуа бен Леві у дискусії тр. Евамот 48б на тему чи можна єврею тримати необрізаного раба неєврея. На його думку, той, хто купив раба неєврея (гоя), який не хоче відразу обрізатися, залишає його у себе на 12 місяців і якщо після цього терміну той не приймає брит-мила, продає його неєврею (повертає його в неєврейське середовище). Інакше кажучи цю думку можна прокоментувати так – неєврею який став гер тошав (що живе в середовищі Ізраїлю) дається свого роду випробувальний термін (або термін на проходження гіюру), після якого він може перейти в статус гер цедек. Якщо через рік він цього рішення не приймає, він повертається в статутс гоя.

Все перераховане відносно герів даю, щоб відчути ту галахічну проблематику, навколо якої розгорнулися суперечки керівників першої кеhіли на Єрусалимських зборах. Отже, на мій погляд 4 обмежувальні правила з Дій 15,20 цілком природно розглядати з точки зору галахічних норм та традицій існуючих на той момент в Ізраїлі і ніяк інакше.

На це також наштовхують деякі дивні на мою думку моменти Єрусалимського рішення. Оскільки всі 4 норми були адресовані згідно тексту громадам Антіохії, постає питання – невже віруючих у Машиаха, які звершили тшуву і звернулися до Б-га Ізраїлю, хай навіть із невреїв, необхідно було якимось особливим указом оповістити, що не можна поклонятися ідолам? Чи про те що не можна вступати у заборонені сексуальні стосунки? Невже віруючим у Машиаха міг вважатися той, хто продовжував займатися цими гріхами? Хіба міг рав Шауль (апостол Павло) чи інші його соратники про це не повідомляти своїх підопічних? Та й суперечка у зборах спочатку була зовсім не про це, а про необхідність бріт-міла.

Безперечно, що в ті часи неєврей і ідолопоклонник, це були по суті слова синоніми, але той, хто вчиняв тшуву, напевно в цьому насамперед і каявся, переходячи від ідолопоклонства (авода зара) до монотеїзму – це досить зрозуміло і природно. І до речі узгоджується з визначенням гер тошав рабі Меїра (зречення від ідолів). А якби неєврей після покаяння продовжував виконувати служіння ідолам, то поза всяким сумнівом не міг би вважатися віруючим і послання з Єрусалима до нього не стосувалось взагалі.

Спробуємо розібратися в цій проблемі, подивившись також грецький текст. Слово “стримуватися” (воздерживаться) по-грецьки ἀπέχω, зокрема несе в собі такі смисли, як тримати вдалині, не дати торкнутися, відокремлювати, обмежувати. Можливо тут, якщо ми вже почали розглядати текст Діянь у ключі галахи, йдеться про відому фразу трактату Піркей Авот – ועשו סיג לתורהі зробіть огорожу Торі.

Ці відомі слова відносяться до тих заповідей дерабанан, яких немає в Торі бектав (письмової Торі). Прикладом такої огорожі може бути той самий уривок з тр. Хулін, який вводить нове поняття задушенини у виконання заповіді проливання крові зарізаної тварини на землю.

Огорожа, часто коментована багатьма виключно у негативному ключі, як яскравий приклад “фарисейського законництва”, насправді відпочатку покликана надати допомогу єврею, який бажає виконати заповідь Тори точно і щоб не помилитися в її виконанні. Можна сказати ще так – виконати її таким чином, щоб ні у ньго, ні в оточуючих не виникло сумніву, що міцва виконана.

Крім того, різні галахічні норми покликані влаштувати життя єврея таким чином, щоб не давати приводу неєвреям думати про допустимість якихось речей, які Тора забороняє. Прикладом може бути виконання заповіді “Не вари козеня в молоці матері його”, коли м’ясо птиці так само не вживається (і не готується) разом із молочними продуктами. Будь-який обізнаний релігійний єврей розуміє, що це лише гзера – обмеження (огорожа Тори), порушення якої не є провиною, але робиться це зокрема і для неєврея, який не розрізняє – для нього все м’ясо – м’ясо, що курки, що вівці. Побачивши, наприклад, що хтось із євреїв їсть м’ясо птиці з молоком, він може зробити висновок, що будь-яке м’ясо можна їсти з молоком.

Звичайно ж, тоді виникає питання, про яку огорожу може йтися щодо ідолопоклонства. Адже відмовилася людина від цього і все, більше не поклоняється, які ж до неї питання? Але не все так просто. Трактат Авода Зара (чуже служіння) саме займається питаннями того, щоб сам єврей жодним чином не сприяв ідолослужінню, випадково не взяв у ньому участі і не давав нікому приводу засумніватися в тому, що він максимально віддалений від цієї невдячної справи.

Щоб мати уявлення про це, наведемо першу hалаху трактату:

לִפְנֵי אֵידֵיהֶן שֶׁל גּוֹיִם שְׁלשָׁה יָמִים אָסוּר לָשֵׂאת וְלָתֵת עִמָּהֶן, לְהַשְׁאִילָן וְלִשְׁאֹל מֵהֶן, לְהַלְוֹתָן וְלִלְוֹת מֵהֶן, לְפָרְעָן וְלִפָּרַע מֵהֶן. רַבִּי יְהוּדָה אוֹמֵר, נִפְרָעִין מֵהֶן מִפְּנֵי שֶׁהוּא מֵצֵר לוֹ. אָמְרוּ לוֹ, אַף עַל פִּי שֶׁמֵּצֵר הוּא עַכְשָׁיו, שָׂמֵחַ הוּא לְאַחַר זְמָן:

Переклад з поясненнями буде такий: “За три дні до язичницьких свят забороняються наступні дії, оскільки вони принесли б радість ідолопоклоннику, який згодом дякуватиме своєму ідолу у його свято: Забороняється вести з ними справи; позичати їм предмети чи брати в них предмети; давати їм гроші в борг або позичати в них гроші; і на погашення боргів, належних їм, чи стягнути їх погашення Раббі Єгуда каже: «Можна стягнути з них борги, тому що це завдає лиха язичникам». Рабини сказали раббі Єгуді: «Хоча він і засмучений зараз, коли повертає гроші, він буде щасливий після того, як позбувся боргу, і тому є побоювання, що він буде дякувати об’єкту свого ідолопоклонства за виконання свого обов’язока під час свята»”

Як уже говорилося вище, завдання, яке стояло перед собором в Єрушалаїмі, полягало в тому, щоб євреям прийняти колишніх язичинків (колишніх ідолопоклонників) у суспільство Ізраїлю таким чином, щоб це було прийнятно для правовірних юдеїв і в той же час не покладати на звернених з народів зайвого тягаря.

Того тягаря, який був нормальним і повсякденним для юдеїв і який міг би ускладнити життя поверненим з язичників на перших етапах їхнього становлення як послідовників Машиаха. Та й, до речі, поспішне підштовхування до заповіту обрізання (бріт міла), з погляду рабинів Ізраїлю часів Талмуду вважалося шкідливою та невдячною справою. Оскільки будь-який заповіт, як з Машіахом, так і рішення приєднання до народу Ізраїлю, має бути вільним і усвідомленим вибором.

Тому, на мій погляд і було прийнято виправдане з усіх точок зору рішення – “навантажити” неєвреїв, що увірували, такою кількістю міцвот, яка з одного боку зможе поставити їх у становище гер тошав в суспільстві Ізраїлю і при цьому (що не менш важливо) відокремить їх від язичницького середовища в якому вони продовжують перебувати.

Трошки, торкнемось і гзери (обмеження) блуда. Не буду повторюватись, що дуже сумнівним виглядає заклик до вже віруючих не блудити. Лише знову ж таки хочу акцентувати вашу увагу, що суперечки на Єрусалімському соборі були зовсім не в площині дозволяти чи не дозволяти віруючим не євреям продовжувати грішити.

Позначимо декілька аспектів які стосуються поняття блуд з точки зору іудаїзму вже тих часів. Відносно цього питання є галахічне понятті гілуй арайот (גילוי עריות), що дослівно в перекладі означає “відкриття наготи”. Сам термін залучений з уривків в Ваікра 18,6-16 де дається цілий перелік заборонень відкриття наготи у відносності тих чи інших родинних стосунків. Згодом єврейський закон закріпив за цим поняттям набагато ширший список заборонених дій і сексуальних відносин.

В першу чергу, звісно це сексуальні відносини чоловіка і чужої заміжної жінки. З точки зору галахи це також жінка яка пройшла обряд ейрусін (אירוסין – заручення) і навіть ще не жила з чоловіком, оскільки ще не було хупи (весілля). По друге це заборонені шлюби між родичами (так званий інцест), які до речі згідно обмежень дерабанан, зрозуміло, ще більш вимогливіші ніж в письмовій Торі.

Також, до прикладу, в це поняття входять навіть інтимні відносини між законним чоловіком та жінкою, котра находиться в періоді очищення від менструального циклу, т. з. ніда (נדה). Чи, як приклад, повернення  розлученої жінки до першого чоловіка, після того як вона вже була одружена з іншим.

Безумовно все вище перелічені заборони були водночас досить нормальною практикою серед язичників. Крім того, зверніть увагу, що з точки зору галахи всі шлюби язичників були повністю незаконні і не вважались як шлюб взагалі. Ось що говорить з цього приводу уривок тр. Кідушин 1,1, 15 Ерусалимського Талмуду:

הֲרֵי לָמַדְנוּ. גּוֹיִם אֵין לָהֶן קִידּוּשִׁין. מָהוּ שֶׁיְּהֵא לָהֶם גֵּירוּשִׁין

А саме: “Отже, ми встановили, що язичники не мають попереднього шлюбу (кідушин, власне як і ейрусин – автор). Що ж тоді у них являє собою розлучення (герушин)?”

Тобто, як бачимо язичницький шлюб, а також і розлучення, по єврейському законодавству, висловлючись юридичними термінами – нікчемні.

Також можна враховувати таку складову єврейського життя як традиції. В іудейському середовищі це так званий мінгаг (מנהג), котрий не може вважатись як закон, але це стиль людських стосунків який виходить з нього. Без сумніву традиційні відносини між чоловіками і жінками суттєво відрізнялись серед язичників

Перелік всього цього так чи інакше потрібно було вирішувати у перших громадах віруючих, щоб принаймі родини євреїв і неєвреїв мали стосунки як одна громада, а не дві відокремлені її частини.

Отже, якщо все ж таки врахувати всі ці точки зору, то текст Діянь 15, 20 можна інтерпретувати так:

написати до них, щоб прийняли на себе галахічні обмеження щодо служіння ідолам (авода зара – עבודה זרה), блуда (гілуй арайот – גילוי עריות), задушенини (нехенак – נחנק) та крові…

Так! І до речі, а чому б тепер не долучити до цього знамениту формулу р. Гілеля (тр. Шабат 31а) як в Синоїдальному перекладі?  Вона точно не буде заважати, бо вона ще нікому не заважала:

і щоб не робили іншим того, чого не хочуть собі…

 

 

Дякуємо всім хто дочитав. Залишайте коментарі. З радістю опублікуємо у формі статті любі розгорнуті критичні зауваження.

Всім добрим людям хорошого запису, скріпленого печаткою від нашого милосердного Б-га Ізраїлю у наступному році!

לשנה טובה תכתבו ותכתמו

Опубліковано у Статті | Теґи: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.