Минуло більше року, як почалася повномасштабна війна в Україні. Більше року, як світ перекроївся, суттєво змінивши свій рух, а Україна при цьому опинилася в центрі світових подій. Чому так трапилось? Чому саме на українців пав вибір зіграти першу скрипку в цьому акті світової симфонії?
Відомий французький філософ Бернар Леві дуже особисто сприйняв цю війну, що спонукало його створити документальну стрічку з назвою «Pourquoi l’Ukraine?» (Пуркуа лЮкрен) – «Чому Україна?» На погляд самого Бернара Леві, українці – це та нація, котра на даний час здатна боротись за метафізичні цінності – такі, як свобода, воля – все те, про що Європа давно забула. На його думку, місія України – нагадати світу (принаймні тій його частині, котру можна назвати демократичною), що за це ще варто боротись.
Безумовно, намагаються надати відповідь на питання «Чому Україна?» і релігійні діячі. Досить часто можна почути таку думку, що все це відбулося внаслідок гріхів українців, тих проклять, котрі накопичились на цій землі. Це, скажімо так, зворотна сторона медалі.
Не заперечуючи наявність гріхів у народу України, все ж таки на мій погляд це дуже обмежене сприйняття подій, котрі відбуваються в Україні. Зокрема, враховуючи глобальний характер цієї війни. І взагалі, якщо спиратись лише на такий погляд (що війна прийшла внаслідок гріхів), то чомусь це дуже корелюється з висловлюваннями ідеологів з-за порєбрика. Наприклад, Маргаріта Сімоньян нещодавно перераховувала єгипетські кари, котрі прийшли на Україну в результаті дій расіян. Мабуть, все ж таки не варто слухати її проповіді…
Але оскільки ми маємо глобальний характер подій, дозвольте все те, що відбувається останнім часом, розглянути з точки зору подій, котрі повинні нас очікувати в останні часи. Вибачте за таку складну тавтологію. Мабуть майже всі погодяться, що ми вже знаходимося в періоді, коли приход Машиаха все ближче і ближче. Особливою ознакою цього є, як відомо, відтворення держави Ізраїль.
Поневолення та визволення
Приход Машиаха означатиме визволення народу Ізраїлю і всього людства. В іудаїзмі, на івриті це прийнято називати як геула – גאולה – визволення. Ну, а якщо прийде визволення, то відповідно можна казати про деяке поневолення, котре буде передувати цьому. Звісно, можна говорити про суто духовні речі, але судячи з багатьох пророцтв і зокрема текстів Нового Завіту, слід очікувати суттєве поневолення і в усіх інших сферах життя. В принципі, тема «поневолення – визволення» – це центральна тема всього Танаху, тобто в цьому нема нічого дивного. Зазначимо лише, що в останні часи це буде відбуватись дещо надзвичайним чином, чого не було до того.
Останнє, назвемо його так, поневолення буде носити деякий всеохоплюючий, об’єднуючий характер, стосуватись усіх народів світу. Таке об’єднання крім того буде спостерігатись і на останньому етапі – глобальній війні народів світу проти Ізраїлю. Як можна побачити з текстів пророків (Єхезкель, Захарія), причиною війни буде саме існування держави Ізраїль. І не тільки це, а скоріш за все події, котрі будуть там відбуватись.
Отже сконцентруємо увагу на цих двох суттєвих моментах.
- Поневолення і одночасне об’єднання всіх народів заради деякої ідеї
- Велика війна (світова війна)
Почнемо з першого пункту. Останні часи, а саме з 2019 року, весь світ переживав глобальне об’єднання, котрого не було ніколи до цього. Звісно, якщо не враховувати будівництво Вавилонської вежі. Короновірусна інфекція (т. з. пандемія), котра почалася в Китаї, зненацька захопила уми і серця всього людства. Причому незалежно від політичного устрою в кожній державі. Як ті режими, котрі вважаються тоталітарними (авторитарними), так і ті, що прийнято сприймати як демократичні, об’єдналися заради великої ідеї – перемогти велику загрозу для всього людства.
Заради цього всі погодилися, що треба корінним чином переладнати світ, зробити його безпечним. І в цьому дійсно проглядається повторення будівництва Вавилонської вежі. Тоді, нагадаю, як говорить один з мідрашів, все людство, налякане нещодавнім потопом, вирішило об’єднати свої зусилля в будівництві захисної споруди, котру не затопить вода. Бо буде вона сягати аж до небес.
В ковідній історії такою Вавилонською вежею повинна була стати нова система охорони здоров’я. Ми всі спостерігали, як Всесвітня Організація Здоров’я почала приймати рішення наддержавного рівня, при цьому нехтуючи національними законами кожної з країн.
За рекомендаціями ВОЗ, котрі сприймались як революційні декрети, почалися вводитись жорсткі обмеження, маючи за мету зупинити епідемічний потоп, котрий насувався на людство. Однією із тез було, що так, як раніше, вже ніколи не буде. А на такі поняття, як свобода переміщення, свобода зібрань, свобода володіння власним тілом і самостійне прийняття рішення стосовно власного здоров’я ми вже не маємо права звертати увагу заради колективної безпеки.
Ті обмеження свобод, котрі приймалися в автократичних країнах, на кшталт Китаю, незважаючи на тоталітарні традиції були кричущими. Людині просто заборонялося виходити з власного помешкання. Всі опинились фактично під домашнім арештом. Але, як не дивно, країни зі сталою демократією – Європа, США, де права індивідуума були начебто наріжним каменем всього суспільства, з неменшою швидкістю відсунули це в бік, порушуючи конституційні права власних громадян абсолютно позазаконними діями. До речі, одним із лідерів цієї боротьби з вірусом була також держава Ізраїль.
Але всього цього ніколи б не відбулося, якби більшість населення, принаймні демократичних країн, не підтримала це. В своїй більшості налякане людство легітимізувало жорсткі дії влади і правоохоронних органів. Виявилося, що страх за власне життя і за здоров’я від невідомого явища, котре чатує на тебе, перетворило багатьох інтелектуалів в просто віруючих людей. Віруючих, звісно ж, не у Всевишнього, Котрий спасає і береже, а у всемогутню владу якогось маленького організму, здатного перетворити всі плани людини в ніщо.
Але найбільш дивним, особисто для мене, було те, що релігійні люди, люди віри, в більшості також сприйняли реальність цього нового світового зла і ті методики боротьби з ним, які пропонувалися суспільству. І хоча всередині релігійних громад велись іноді досить палкі дискусії стосовно того, як сприймати цю загрозу, все одно більшість віруючих опинилася на тому ж боці, що і залякане суспільство.
Досить велика частина релігійних лідерів сховалася за думкою, що не треба змішувати питання лікарські з питаннями віри. Хай кожний вирішує, як йому себе поводити з цим «лихом». Але дехто пішов ще далі. Були ті, хто активно рекомендував «дослухатися до думки лікарів» і пройти необхідну процедуру вакцинації. Тим більше, що отриманий сертифікат за це відкривав двері до простих і зрозумілих нещодавно речей – свободи пересування, відвідування, зібрання, працевлаштування тощо.
Звертаємо зараз на це увагу не просто для того, щоб ретроспективно докорити релігійним людям, їх лідерам. Але все ж таки треба визнати, що дуже велика частина з них дозволила загнати себе в глухий кут медичного (а також соціального, медійного) експерименту.
Виклик щодо нашої віри
Враховуючи глобальний масштаб подій, їх надзвичайність, люди, обізнані в текстах Танаха чи Нового Завіту, повинні б були відповісти на деякі питання. Бо справді ж ситуація була викликом щодо нашої віри. А отже, якщо цей вірус прийшов на планету як одна з кар за гріхи людства, то є чіткі обіцянки від Всевишнього – Він буде захищати Свій народ. Тоді чого лякатись, крім своїх же гріхів? Навпаки, це шанс продемонструвати всьому суспільству, що віра і дотримання заповідей спасає від подібних (хай і масштабних) негараздів.
Після початку масової вакцинації мало б право і інше запитання. Якщо та вакцина, котра була виготовлена в неймовірно швидкі терміни (декілька місяців в порівнянні з десятиліттями, як по процедурі раніше) дійсно дає захист, то чи маємо ми право вважати, що вона і є той порятунок, котрий ми всі чекали від Всевишнього і молились за нього?
На ці питання у розпал пандемії в більшості випадків ніхто не відповідав. У той же час досить жорсткі і небувалі, навіть з досвіду тоталітарних країн, обмеження все більше нагадували деякі місця з книги Об’явлення (Апокаліпсис). Система фактично примусової вакцинації і отримання за це нового дозвільного документа, котрий відкривав доступ до колись зрозумілих прав і свобод, була дуже схожа з тавруванням звіра, про котре йдеться в 13 главі цього тексту останніх часів.
Але ті, хто звертав на це увагу, викликали лише насмішки і вважались «незрілими фанатиками». Виник, хто пам’ятає, такий тавруючий термін, як «антивакцинатор», котрим ставав кожний, хто хоч трохи сумнівався і відмовлявся безумовно вірувати в загрозу вірусу і всесвітньої пандемії…
Вибачте за такий можливо довгий екскурс в нещодавнє минуле, але варто згадати ту атмосферу, в якій жило майже все людство наприкінці 2021 – початку 2022 року. Бо за рік війни всі ми (а особливо ті, хто перебувають в Україні) багато чого забули.
Пам’ятаю, як в ті часи один знайомий телеведучий скаржився, що все життя він вчився на політичного оглядача, журналіста, довгі роки працював у цьому, і ось тепер не знає, що йому робити. Бо всі новини, всі події в світі починаються з ковіду і закінчуються їм. Ковід по суті знищів політику. Ковід, незважаючи на те, що з ним якраз повернулись кордони між державами, стер всякі грані між ними. Китай і США однаково вирішували одну головну проблему, а інші питання майже перестали існувати.
Отже світ об’єднався. Об’єднались політики, об’єднались громадяни (сидячи кожний в своїй хаті і спілкуючись через Zoom). Об’єдналась черга на конвеєрі з доз. Та динаміка, з якою людство рухалося в напрямку загальної безпеки, просто вражала. Дуже цікаво: в якому би стані перебували суспільства розвинених країн зараз, в 2023 році, якби це все продовжувалося? Скільки б добровільних доз вже зробив кожний свідомий громадянин до цього часу? 9, 10? 15?
Але щось у планах цього вірусу і борців з ним пішло не так. Сталася війна в Україні. Очікувана і несподівана одночасно. Майже за декілька кроків до світлого майбутнього, в центр Європи повернулося темне минуле.
Війна в Україні досить брутально обірвала сценарій, котрий майже спрацював! Вона примусила світ повернутись у реальність від трьохрічного літургійного сну. Згадую, як в перший же день війни в майже пустому супермаркеті мені вже ніхто не нагадував про існуюче до того правило: хочеш розрахуватись на касі – одягни маску! Хоча за день до цього, якщо вірити статистиці, Україна переживала найкрутіший пік захворювань на ковід. Трохи пізніше всі ми стали свідками дивовижного зникнення модної болячки в усьому світі. Просто тому, що про неї перестали згадувати в ЗМІ…
Виникає просте питання: шо ж це було? Це така хвороба, котра лікується тільки війною? Бо ні 5, ні 6 доз її зупинити не змогли. Карантинні обмеження і штрафи теж.
Оскільки якихось зрозумілих відповідей не чути (принаймні ніде не чув), то спробую це зробити я. Отже експеримент відбувся. Кожний в ньому зіграв свою роль. І давайте визнаємо: експеримент був вдалий. Людству вдалось об’єднатися заради ідеї спасіння. Фундамент для новітньої вавилонської вежі був збудований, і на ньому вже з’явилося декілька поверхів.
Хто допустив це будівництво? – Звісно, Всевишній, Котрий контролює все, і без Котрого нічого не відбувається в цьому світі. Був би радий, щоб ви зі мною погодились в цьому. Але задля чого Він це допустив? Невже людству недостатньо було однієї вавилонської вежі? Навіщо це було знову? Може, для того, щоб ми дійсно повірили, що ця вежа була, що таке об’єднання людства можливе? А може підказати нам, що справжнє будівництво ще попереду, і воно нас чекає в майбутньому? А це була така репетиція, щоб нас попередити? І одночасно перевірити…
Що потрібно, щоб порушити це будівництво? Як і в ті стародавні часи, описані в Торі, нагадати нам, що ми різні. Ми не розуміємо один одного. У нас справді різні погляди на життя, різні ідеали. І це відбулося внаслідок української війни – людство розбрелося від цієї вежі кожний за своїм напрямком.
Війна змусила нас отямитись і поглянути на нашу відмінність. Зокрема навіть на те що у нас різна мова! “Русскій язик” на котрому дисятиліттями розмовляло багато українців раптом виявився чужим і незрозумілим, як і в часи вавилонського будівництва. Війна, як кажуть політологи – поляризувала світ.
Війна Гога та Магога
Оскільки я вже припустився ідеї, що через пандемію Всевишній хоче нам щось підказати, навчити і перевірити, то дозвольте продовжити цю логіку. А чи не те ж саме відбувається і через цю війну? Чи не є Україна з її боротьбою проти расії теж деякою моделлю майбутнього?
На що схожа ця війна? Бо досить часто можна почути порівняння з 2-ю світовою. Але це на мій погляд недоречно з багатьох причин. Хоча безумовно в кожній війні можна знайти щось спільне.
Пройдемось по деяким характеристикам цієї війни, котрі, можливо, дадуть нам відповідь на питання: «Чому Україна?»
В першу чергу прошу звернути увагу, що історія України, її народу, дещо нагадує історію єврейську. Як часів Танаха, так і теперішню. Український народ був колись вільний, потім опинився в обіймах Московії, котра поглинула його і поневолила. Але в пам’яті народу залишилася воля, козацькі часи і внутрішнє бажання знову бути такими. Все це яскраво продемонстрували 2 Майдани, як реперні точки цього процесу.
Можна ще багато привести аналогій на цю тему, але все ж таки повернемося до самої війни. Звідки вона прийшла? – З півночі. І тут згадується війна Гога та Магога, в котрій на Ізраїль прийде військо саме з півночі. Так про це говориться у пророка.
Єхезкель (Єзекіїль) 39,2:
ב) ושבבתיך וששאתיך והעליתיך מירכתי צפון והבאותך על הרי ישראל
2. І верну тебе, і попроваджу тебе, і підійму тебе з північних кінців, і впроваджу тебе на Ізраїлеві гори.
Відразу скажу, що 38-39 главах Єхезкеля є і багато іншого, наприклад деякі натяки на те, що Ізраїль представляється там безтурботним і не готовим до широкомасштабної війни (Єхезкель 38,11). Тобто в такому ж стані, як опинилась і Україна 24-го лютого. Для стислості не будемо занурюватись дуже глибоко, спробуємо зупинитись лише на деяких моментах.
Досить цікаве івритське слово צפון (цафон) – північ. Оскільки ми не так далеко відійшли від святкування Песаха, то сподіваюсь багато хто стикався з цим словом в ході седера. Щоб було ясніше де і коли, нагадаю такий атрибут святкової трапези, як афікоман. Це грецьке слово, але саме на івриті воно звучить як цафун (в перекладі – «прихований»), а пишеться абсолютно також, як і слово північ – צפון!
Цим же словом «цафун» позначається і одна з фінальних частин седера, коли за розповсюдженою традицією схований на початку трапези афікоман знаходять діти і ми його їмо. І це одна з найзагадковіших частин седера, котра досить вагомо натякає на якусь тайну, відкриття котрої Всевишній приховав для нас в майбутньому.
Також і те, що війна Гога та Магога прийде з півночі, звідти, де «зло» сховалося до часу, є відкриттям цієї таємниці. Адже з приходом цієї війни прийде і Машиах! Традиційно при згадці про дні Машиаха варто сказати: хай здійсниться це найскоріше в наші дні! Але говорячи це, ми повинні розуміти, що тим самим ми бажаємо собі, щоб ця війна прийшла якомога скоріше при нашому житті! Як не парадоксально, але це так!
І це досить суттєвий момент, котрий, на мій погляд, ставить під питання наші уяви про Машиаха і Його повернення на землю. Бо уходив Він з цього світу через смерть, страждання, тяжке повернення до життя. А прийде, здається, в зовсім іншій сутності. До речі, один з коментарів (тр. Сукка 52а) говорить, що в війні Гога та Магога помре Машиах бен Йосеф і замість нього з’явиться Машиах бен Давид. Машиах, котрий воює, як і цар Давид.
Але продовжимо. Воювати до України прийшла збірна солянка різних народів, зосереджених в рашці, носії різних вір, різних мов. І також згадаємо слова пророцтва.
Єхезкіель 38, 4-6:
ד) ושובבתיך ונתתי חחים בלחייך והוצאתי אותך ואת כל חילך סוסים ופרשים לבשי מכלול כלם קהל רב צנה ומגן תפשי חרבות כלם
ה) פרס כוש ופוט אתם כלם מגן וכובע
ו) גמר וכל אגפיה בית תוגרמה ירכתי צפון ואת כל אגפיו עמים רבים אתך
4 І заверну тебе, і вкладу гачки в щелепи твої, і виведу тебе та все військо твоє, коней та верхівців, усі вони досконало озброєні, велике зборище, зо щитами та щитками, усі озброєні мечами.
5 Парас, Куш і Пут із ними, усі вони зо щитом та з шоломом.
6 Ґомер і всі орди його, дім Тоґарми, кінці північні та всі відділи його, численні народи з тобою.
Коли дивишся на карту рашки і на протяжність її півночі від Берингової протоки до фінського кордону, то мабуть більше уявляєш значення фрази – ירכתי צפון – дальні частини півночі (для перекладу підійде навіть географічне поняття – північна широта). Дійсно ця держава захопила майже всю північ. До речі в північній півкулі.
Що ж спонукає в майбутньому цих господарів розкішного узбережжя моря Лаптєвих (жарт) пертися на маленький Ізраїль, де нема по суті нічого, в порівнянні з надрами, прихованими на півночі?
Спільні риси мотивів ворожнечі
Згадаємо, що одна з ідеологічних причин війни проти України полягає в тому, що московити вкрали історію українців (Київської Русі), назвали Київ своїм містом і нібито повертають собі те, що їм належить. Українську мову вважають неіснуючою, як і взагалі неіснуючою державу Україна, котру на їхню думку вигадав Ленін.
Війна Гога та Магога проти Ізраїлю скоріш за все буде мати приблизно такі ж мотиви. Бо існування держави Ізраїль з точки зору його противників не має історичних коренів. Тора, як вони вважають, древня легенда, котра нічого спільного не має з сучасністю. А раз так, то Ізраїль «вигадали» масони, Сполучені Штати та ООН.
Крім того, війна Гога та Магога буде мати скоріш за все релігійну складову. Бо з точки зору ісламу, Ізраїль – їхня територія, бо колись була завойована халіфатом. Ар абайт – הר הבית, Храмова Гора досі фактично належить їм і вважається територією мечеті Аль-Акса. Евен аштия – אבן השתייה, камінь, на котрому стояв ковчег свідоцтва (заповіту), Свята Святих, накрито куполом від сторонніх.
При цьому мусульмани фактично вкрали релігію у євреїв, переробили її на свій лад, тепер стверджуючи, що іудаїзм – релігія невірна (невірних), а значить не має права на існування.
З християнами звісно інша історія, але дещо подібне в ній також є. Фактично язичницькі народи увійшовши до дому Ізраїлю, поступово витіснили його звідти, назвавши себе новим Ізраїлем. Єврейська релігія з точки зору церкви тепер євреям не належить. Тепер євреї, якщо бажають, можуть приєднатись до справжньої єврейської релігії (як вважають язичники), при цьому залишивши своє єврейство, а по суті іудаїзм.
Це нібито м’якіша, на відміну від ісламу, позиція, але по своїй суті дуже нагадує відношення московії до історії України. Бо, як вважають в Орді, не Київська Русь і її князі заснували москву, а москва прийняла до себе українців. І для того, щоб на болотах українця сприймали нормально, він повинен забути про Бандеру, визнати, що Київська Русь і Москва – це одне і теж, і «заговоріть на язикє».
До речі, навіть ситуація з Печерською Лаврою зараз дещо перекликається з ар абайт, Храмовою Горою. Ар абайт – святе місце, де колись стояв Храм, досі в окупації, незважаючи на те, що весь світ у 1967 році почув радіоповідомлення командира Моте Гура: «ар абайт беядейну – הר הבית בידינו» – Храмова Гора у наших руках! Також і в Україні управління МП ФСБ досі, після року війни, дивним чином перебуває в центрі Києва, вважаючи цю територію своєю. Причому зі сторони багатьом християнам світу виселення цього підрозділу КДБ з Лаври виглядає як утиск прав віруючих.
Виникає питання: а як будуть реагувати дві світові релігії, якщо Ізраїль вирішить все ж таки дійсно взяти Храмову Гору в свої руки і почати будівництво Храму? Стосовно ісламу можна сказати відразу, що це буде свого роду повний крах їхньої теології.
Навіть зараз, одне те, що єврейський народ, відкинутий Всевишнім (з їхньої точки зору) повернувся до своєї Землі, вже досить суттєво не вписується в концепцію Корану. Але відновлення Храму, тобто відновлення релігії євреїв в первісному вигляді, поставить перед ісламом просте питання: або зникнути як релігія зовсім, продемонструвавши своє банкрутство, або розпочати проти цього війну. До речі, всі останні військові протистояння в Ізраїлі напряму пов’язані з ар абайт, і нічим іншим.
Коли руйнуються теологічні каркаси…
Але будівництво Храму на ар абайт в не менше протиріччя поставить і християнську церкву. З однієї сторони, є досить древні концепції християн, що саме це буде одним з дій антихриста, котрий потім посяде в Храмі. До речі, для тих, хто дотримується такої концепції, нагадаю, що в Храмі ніхто ніколи не «воссєдал». Ця споруда завжди мала зовсім інше призначення. Там взагалі немає ні трону, ні престолу. Тобто при всьому бажанні посісти там не вийде.
А от що стосується церкви, то вона свій престол зробила, і знаходиться він в Римі (в широкому сенсі цього слова), зовсім не в Єрусалимі. Поява Храму – це також буде екзистенціальний виклик до християнської теології. Зараз Єрусалим, в котрому стояв Храм, це вже давно для віруючих лише історична згадка часів т. з. Старого Завіту. А от яку реакцію від християнських лідерів слід очікувати, коли це стане реальністю? Коли саме Єрусалим знову стане місцем, котре обрав Всевишній для Себе, а зовсім не П’яцца сан П’єтро в Римі!
Як зможуть пояснити появу проекту будівлі, де повинні будуть стояти жертовники, семисвічник, Свята Святих і все інше, що має відношення до так званого Старого Завіту? Того завіту, котрого вже не існує з поглядів церкви. Схоже, що жартами в бік євреїв можна буде відбутися лише на короткий час.
Дуже характерним з цього приводу є відношення до цієї проблеми Сполучених Штатів. Країни, нагадаю, де наряду з єврейським лоббі, є дуже серьозне християнське сіоністське лоббі. Так вам не почулось. Є справді таке поняття як християнський сіонізм і він розповсюджений саме в США. В великому ступені завдяки цій потужній спільноті США є найвірнішим другом Ізраїля і підтримує його постійно. Але коли мова заходить про Храмову Гору, тут на диво у Сполучених Штатів категорично інша позиція – на цьому місці ні в якому разі не треба нічого змінювати, треба залишати статус кво!
Здається, саме дії Ізраїлю на Храмовій Горі здатні об’єднати іслам і християнство в справедливій боротьбі за Єрусалим. Бо якщо там буде стояти Храм, як Єрусалим після цього буде називатись містом трьох релігій?! Це вже буде місто однієї релігії, власне кажучи як і повинно бути. Бо ні у пророків, ні в Торі ні про які три релігії не говориться.
Ось як описує картину війни Гога та Магога відомий коментатор Мальбім – מלבי”ם (до речі, похований в Києві):
«Ось, в кінці часів, після того, як Ізраїль оселиться в Землі Ізраїлю, народи зберуться щоб захопити Єрушалаїм. І прийде Гог, вождь Мешеха і Тувалу, з країн півночі та заходу, котрі необрізані і названі Едом (пробраз християнства, римської церкви). І Мешех і Тувал із синів Яфета, що живуть в Європі. Також сказано, що з ними Парас, Куш і Пут, і дім Тогарми, і вони обрізані за релігією ішмаелім (мусульмани). І вони зберуться із синами Едома, щоб завоювати землю з рук Ізраїлю».
Невеличкий ескіз можливих подій на Храмовій Горі, як бачимо, поставить багато питань перед людством. В першу чергу перед тими, хто дійсно чекає Машиаха. І як ми з’ясували вище – чекає війни! Особисто я інших варіантів початку цієї війни, ніж будівництво Храму, не бачу. Якщо у когось є інші думки, пишіть в коментарях.
Але точно можна сказати, що війна проти Ізраїлю народів півночі поставить перед непростим вибором. Бо поляризація світу буде більш кричуща, ніж зараз, під час війни в Україні. Кого в цій війні підтримувати? Чи просто встати осторонь і дочекатись, поки все закінчиться і прийде мир? На що спиратись у виборі? На теологічно вивірені доктрини? Але здається, що всі теологічні каркаси, котрі встигло зробити людство, у той час будуть руйнуватись прямо на очах.
Можливо, нам підкаже пророк? Бо як говорить Єхезкель в 36, 26:
כו) ונתתי לכם לב חדש ורוח חדשה אתן בקרבכם והסרתי את לב האבן מבשרכם ונתתי לכם לב בשר
26. І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце з плоті.
Можливо, саме ця обіцянка дає нам право слухати своє серце, котре підкаже, кого підтримувати в тій війні? Ну як діти, котрі знаходять афікоман (צפון – цафун) і приносять нам, дорослим, розкриваючи цю тайну. Бо діти ж нічого не розуміють в теології… Можливо, цією обіцянкою можемо користуватись прямо зараз, під час війни в Україні?
Звісно, це ще не війна Гога та Магога. Але чи не є це другим етапом, після ковідної історії, нашої підготовки (перевірки) перед майбутніми подіями? Бо Всевишній, як люблячий Батько, не дає всій силі зла обрушитись зненацька на нас, звиклих уявляти це все лише теоретично. А поступово розкриває Свій план на майбутнє. Бо Він люблячий Батько.
Всіх з наступним святом, днем незалежності Ізраїля! А за день до нього, в Йом азікарон – יום הזיכרון, поминаємо всіх хто боровся за це і загинув у війнах! А також всіх хто віддав життя за незалежність України!
Окрема подяка за редагування статті Андрію Лаврентюку.
Згоден, що всі теологічні каркаси, котрі встигло зробити людство, у той час будуть руйнуватись прямо на очах.
Єхезкель 36, 26: І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце з плоті. АМІНЬ!
Всевишній, як люблячий Батько, не дає всій силі зла обрушитись зненацька на нас, звиклих уявляти це все лише теоретично. А поступово розкриває Свій план на майбутнє. АМІНЬ!!!
אני חושב שבגלל זה אני קיים
Чудова стаття. Бажаю нових перевершень у цій галузі! Благословень від Всемогутнього! БОРУХ ha Шем!